Головна » 2011 » Листопад » 20 » Відгук на книгу Ольги Бусенко «Паперовий Янгол»
12:29
Відгук на книгу Ольги Бусенко «Паперовий Янгол»

Відгук на книгу Ольги Бусенко «Паперовий Янгол»

Привіт, люба Яринко. Ось вирішила написати тобі листа, бо прочитала твої чудові історії в книжці Ольги Бусенко «Паперовий янгол». Ну й фантазія в  тебе, Яринко. Кожна історія наповнена чарівними пригодами. А твої чудові малюнки, з яких починається кожна розповідь, мене вразили яскравістю, незвичайністю. Та й герої твоїх історій такі душевні, добрі. А ті, хто спочатку постають перед нами злі, лихі, наприкінці обов'язково ставали добрими.

Наприклад, в оповіданні «Історія, яку розповів Яринці старий берест» сільський голова зрозумів, що не все можна купити за гроші та що на       будь-яку силу знайдеться інша сила, яка, можливо, виявиться сильнішою.

         «Історія про тигра, зебру й крокодила» теж дуже мені сподобалася. Тигр на відпочинку вразив крокодила чемністю ввічливістю. «Недобрий звір» крокодил щиро замислився над словами розумного тигра на березі моря під час літньої відпустки: «Усі хочуть жити в злагоді та спокої, і щоб ніхто нікого не їв». Ця мудра фраза перетворила його зі злого на доброго. Мабуть, і в житті потрібно поводити себе так: на хамство й грубість відповідати посмішкою й добрим словом. Адже ця історія доводить, що то буде найкраща зброя.

         Я довго сміялася над оповіданням «Середа і Вареник». Ну це ж треба було здогадатися так одягнути опудала. Та не тільки імена їм вигадати, а й виписати майже справжні паспорти. Яринко, ти і твій друг Мишко – молодці! Зробили веселих опудал. Влітку я теж зроблю такого. Можливо і мій будемо гуляти по городу. До речі, я розглядала малюнки до цього оповідання й була вражена пильністю художниці Ольги Кузнєцової. Очевидно, вона також захопилася історією про  двох чудернацьких городніх чоловічків, що з любов'ю вимальовувала весь їхній одяг, який Яринка та її бабуся знайшли в старій скрині: і карбаті штанці,  і синій кашкет, і червоні рукавиці з діркою на великому пальці «Зізнаюсь, правда, що не знайшла на малюнках капелюшок з грайливою рожевою квіткою збоку. Та, може, він загубився, поки опудала гуляли вночі по чужих  володіннях?

         Знаєш, Яринко з такою же  щирою увагою й непідробний інтересом я смакувала кожним новим словом у твоїх розповідях. Хоча я й навчаюся україномовному класі, проте поза школою всі говорять російською, тож інколи мені буває важко підібрати потрібне слово. А ввійшовши в добрий світ твоїх історій, я наче пірнула в теплий океан таких рідних, таких зрозумілих, красивих слів: «хутенько», «витівки», «шанобливо», «сріблястий мандрівник». Ти не уявляєш, Яринко, але навіть моя вчителька з української мови помітила, як збагатився мій словниковий запас, як невимушено злітають з моїх вуст несподівані слова, як легко мені стало спілкуватися українською мовою. Цим я завдячую тобі, Яринко!

         А ще, мила дівчинко, ти розфарбувала моє життя тими яскравими барвами,  що з хмаринок різнокольоровим дощем радісно впали на землю. Чому? Зараз розповім. Так склалося, що я живу далеко від школи, і мені треба йти через все місто, щоб потрапити на уроки. Усі дивуються, співчувають. А я … я й раніше не сумувала дорогою, а тепер і поготів! Іду дивлюся навколо й думаю: «Погляньмо, що б побачила сьогодні  допитлива Яринка, якби була поруч?» Я помічаю все: і тендітну квіточку, що розквітла зранку, і розлюченого дядька, який нагадує самотнього пана Хо-хо, і руду кішку (копію твоєї красуні Мусі) І мені так цікаво, так весело!

         Ціле життя, як у кіно, проживаю дорогою, адже ти дарувала мені зацікавлений, життєрадісний погляд на світ. Зізнаюся: раніше я була іншою.

         Правда є в мене один страх, який не можу подолати, Яринко, але дуже сподіваюсь на тебе. Іноді, йдучи своєю дорогою, зустрічаю зграю бездомних собак і боюсь, що вони вчепляться мені в штанці чи й просто поженуться, гавкаючи та гарчачи.

         Упевнена, дорога моя подружко, що ти б уже знайшла спосіб позбутися  цієї халепи. А я поки що вигадую історії, чому ці пси такі люті, і обходжу  їх десятою дорогою.

         Уявляєш, я захопилася створенням штучних квітів. Вони – синього кольору, нагадують волошки. Здогадуєшся чому? Звичайно, це відбулося після знайомства з твоєю дівчинкою – Волошкою. Вона відривала  від своєї блакитної сукні пелюстки і кидала їх додолу.  І виростали на тому місці тендітні волошки. У мене інша технологія виготовлення квітів, але  не менш дивовижна: я квіти в'яжу з різних ниток. Вони пухнасті, яскраві, надзвичайно привабливі. Нещодавно я цілий букет подарувала класній керівниці. Учителька довго розглядала, дякувала, дивувалася, а потім сказала: «Відправимо цей букет на виставку дитячої творчості. Хай усім буде радісно від цієї краси».

         Отак, Яринко, я відчула себе волошкою, яка мріяла засіяти квітами всю землю. А найцікавішою мені здалася твоя історія про паперового янгола. Я розумію, як важко було розлучатися тобі з твоїм новим другом, І розумію, що для художниці він мав велике значення. Адже янгола подарував їй хтось дуже близький. Про нього вона згадувала, дивлячись на паперового янгола. Дуже  добра кінцівка у твоїй розповіді. Усі залишися щасливими, а в тебе тепер свій янгол-охоронець.

      Дуже дякую тобі, Яринко, за розповіді. Мені теж захотілося придумати якусь історію, яка буде вчити чомусь доброму. А на згадку про себе хочу подарувати тобі янгола, якого я намалювала для тебе. Не забувай мене.

                                                                                          До зустрічі.

                                                                                       Твоя подруга, Таня.

Відгук написано ученицею 6-А класу ЗОШ №7 м. Добропілля Шуман Тетяною

У 2010 році за відгук  Тетянку нагороджено грамотою за зайняте друге місце в обласному відборі.

Категорія: Творчий меридіан | Переглядів: 6958 | Додав: Бібліотекар | Теги: на, Паперовий Янгол, Ольги, книгу, відгук, Бусенко | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 1
1  
мени дуже сподобалось. читайте вси

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]